Німеччина

Урок 

Тема: Федеративна  Республіка  Німеччини – провідна  індустріальна  держава  Європи.

Мета: Розкрити  особливості  сучасного  розвитку  господарства  Німеччини; з'ясувати  місце  країни  в  міжнародному  поділі  праці; визначити  історичні  передумови  сучасного  економічного  розвитку  держави , перспективи  подальшого  розвитку  на  основі  зібраних  матеріалів; продовжити  формувати  вміння  і  навички  працювати  з  додатковими  джерелами  інформації; виховувати  навички  та  вміння  робити  власні  узагальнення  та  висновки  на  основі  опрацьованого  матеріалу.

Обладнання: фізична  та  політична  карта  Європи,  державна  символіка  Німеччини, ілюстративний  матеріал.

Зміст  уроку

    

I.            Етап  орієнтації.

Слово  вчителя. На  минулому уроці  ми  познайомилися  із  загальною  характеристикою  країн  Європи. Європа – це  порівняно  невеликий  регіон  нашої  планети, але  один  з  найбільш  густонаселених, економічно  розвинених, з  осередками  стародавньої  культури, що  значною  мірою  вплинули  на  формування  світової  цивілізації.

    Впродовж  кількох  уроків  ми  більш  детально  розглянемо  особливості  розвитку  деяких  країн  Західної  Європи  на  сучасному  етапі.

І  на  кожному  з  цих  уроків  ми  будемо  заслуховувати  звіти  творчих  груп, які  отримали  випереджаючі  завдання  і  певний  час  працювали над  своїми  проектами. Отже, приготуймося  до  продуктивної, цікавої та  творчої  діяльності. І  розпочнемо  з  Німеччини.

     II.     Етап  визначення  мети.

             Німеччина  зробила  великий  внесок  у  розвиток  світової  культури,

         науки  і  техніки. В  XVI ст.. тут  почалася  Реформація.  Разом  з  тим,

у  XX ст. саме  в  Німеччині  виник  фашизм  і  звідси  розпочалася  друга  світова  війна.  Після  поразки  в  ній  країна  розділилася  у 

1949 р.  на  дві  частини:  західну – Федеративна  Республіка  Німеччини (ФРН) і  східну – Німецька  Демократична  Республіка (НДР), які  опинилися  в  різних  соціально-економічних  системах. 

У 1990 р. відбулося  їх  об'єднання, фактично  поглинання  Східної  Німеччини  Західною.

    Сучасна  Німеччина  входить  до  головних  індустріально  розвинених  країн.  За  кількістю  населення  і  економічним  потенціалом  вона  поступається  лише  США  та  Японії, а  в  ЄС  і  Західній  Європі  займає  перше  місце.

    На  сьогоднішньому  уроці  ми  спробуємо  виявити  причини  економічного  розвитку  Німеччини  і  ті  чинники, які  визначили  успіх  цього  розвитку.

IV.      Етап  проектування.

Як  на  сьогоднішньому, так  і  на  наступних  уроках  «досліджувати»  країни  будуть  всі. Творчі  групи, які  впродовж  кількох  тижнів  працювали  над  своїми  проектами, самі  обирають  варіанти  своїх  звітів: чи  виступатимуть  вони  разом, доповнюючи  один  одного, чи  по  черзі  згідно  плану  економіко-географічної  характеристики  країни.  Решта  учнів  не  є  пасивними  спостерігачами. Сьогодні  вони  будуть  виступати  у  якості  української  делегації  до  Німеччини  для  вивчення  досвіду  соціально-економічних  реформ, і  тому  мають  бажання  дізнатися  про   цю  країну  якомога  більше. Тому  сміливо  ставте  запитання  і  відстоюйте  свою  точку  зору.

   

V.      Етап  реалізації  плану  діяльності .

Слово  вчителя.  Самоназва  країни - Дойчланд  -  походить   від  перекрученого  слова  «тевтон» (одне  із  стародавніх  германських  племен). Германцями  стародавні  римляни  звали  племена  на  схід  від  Рейну.  Назва  «Німеччина» (від  слова  «німий», тобто  той, хто  не  розуміє  мови) дана  країні  її  східними  сусідами – слов’янами.

         Найважливішою  особливістю  географічного  положення  Німеччини  є  розташування  її  між  економічно  розвиненими  країнами  на  заході  та  менш  розвиненою  частиною  Європи  на  сході.  Політика  «Дранг  нах  Остен» (натиск  на  схід)  проводилася  нею, починаючи  з  X ст., майже  500  років, супроводжуючись  колонізацією  і  заселенням  захоплених  земель. Настільки  вигідне  це  сусідство  сьогодні?  

Отже, я  надаю  слово  членам  творчої  групи, що  досліджувала  Німеччину.

Доповіді  членів  творчої  групи  супроводжуються  ілюстративними  та  статистичними   матеріалами  за  наступними  розділами:

1.     ЕГП  і  ПГП  Німеччини;

2.     Природно-ресурсний  потенціал;

3.     Господарство;

4.     Зовнішньоекономічна  діяльність .

Учні  складають  короткий  конспект  доповідей.

Після  доповідей  учні  класу  ставлять  запитання  доповідачам (наприклад, про  систему  освіти  у  країні: переваги  та  недоліки  у  порівнянні  із  системою  освіти  в  Україні, перспективи  співробітництва  наших  країн  і т.п.)

         Відповідаючи  на  запитання, учасник  проекту  відстоює  колективну (всіх  учасників  групи) точку  зору  та  обґрунтовує  її  правильність.

V.       Етап  контрольно – оцінюючий

Оцінка  учнями  класу  роботи  членів  творчої  групи.

Самооцінка  учасників  проекту: що  дала  їм  робота  над  проектом?

Індивідуальна  оцінка  вчителем  кожного  учасника  проекту, а  потім  роботи  в  цілому. Акцентування  уваги  на  невикористані  можливості (якщо  такі  є)  та  спрямування  учнів  на  подальшу  роботу.

VI.            Висновки:

- Німеччина – одна  з  найбільш  розвинених  країн  світу:

- Особливості  географічного  положення  ФРН  сприяють  розвитку її  господарства;

- Країна  є  одним  із  світових  лідерів  з  виробництва  і  експорту  виробничого  обладнання, автомобілів, хімічної  продукції;

- Німеччина  є  одним  з  найбільших  інвесторів  капіталу  в  промисловість  і  сферу  послуг  інших  країн  світу;

- Взаємовідносини  між  Німеччиною  та  Україною  мають  бути  багатовекторними.

    

      Домашнє  завдання: прочитати  §31, творче  завдання: з  додаткових  джерел  інформації  знайти  відомості  про  діяльність  спільних українсько-німецьких  підприємств  на  території  нашої  області.

Проектне навчання

Проектне  навчання:

продукт  проекту  не  є  його  метою; і він  сам,  і  сам  процес  реалізації  проекту  -  це  засіб  розвитку  особистості  дитини.

  

   

Метою  навчання  географії  є  ознайомлення з  основними  здобутками  в  науці, оволодіння  географічною  культурою  мислення, тобто  здатності  сприймати  і  шанувати  культурну  розмаїтість  світу, усвідомлення  необхідності  захисту  навколишнього  середовища, щоб  запобігти  його  руйнації.

         В  сучасній  педагогічній  практиці, крім  традиційних  напрямків  організації  навчально-виховного  процесу, актуальним  є  інноваційний  підхід,  в  якому  метою  навчання  стає  розвиток  можливостей  школярів  засвоювати  новий  досвід  на  основі  цілеспрямованого  формування  творчого  і  критичного  мислення,  досвіду  та  інструментарію  навчально-пошукової  діяльності, рольового  й  імітаційного  моделювання. 

         Для  сучасної  школи  менш  актуальною  стає  проблема  суми  знань, якою  мав  би  володіти  учень.  Саме  тому  активізуються  технології  пошуку,  використання  наукових  знань.  Знання  як  самоціль  поступається  місцем  знанням  як  інструментам  життя,  що  забезпечує  людині  можливість  жити  в  гармонії  з  власною  природою  та  довкіллям, суспільством, окремими  людьми, домогтися  гармонії  людини  з  технікою  й технологіями.

         Ознайомившись  із  великою  кількістю   методичної  літератури, присвяченої  інноваційним  методам  навчання, я  зупинилася  на  методі  проектів. І, як  показав  час, не  помилилася. Він, на  мою  думку,  найефективніше  може  бути  застосований  саме   на  уроках  географії, особливо  у  старших  класах.

         Метод проектів  створює  умови,  за яких учень  може  самостійно  здобувати  знання  чи  застосовувати  придбані  раніше, причому  замість  дій  за  зразком  в  основному  виступають  пошукові  й  дослідницькі  дії. Основний  акцент  робиться  на  творчий  розвиток  особистості.  Учень  повинен  не  тільки  засвоїти  необхідні   знання  і  вміння, а  й  навчитися шукати  і  знаходити  об’єкти  їх  практичного  застосування.  Під  час  роботи над  проектами   учні  не  лише  навчаються  самі, - вони  вчаться  передавати  власні  знання  і  вміння  іншим. Завдяки  такому  підходу  учні  отримують  не  лише  задоволення  від  власних  успіхів, а  також  розвивають  у  собі  такі  якості, як  громадянська  активність, впевненість, наполегливість  тощо.

         Таким  чином, мета  творчих  проектів – сприяти  самостійному  формуванню  інтелектуальних, спеціальних  і  загальнокультурних  знань  і  вмінь  учнів, сприяти  розвитку  таких  якостей   як  ініціативність,  співробітництво, навички  роботи  в  колективі, логічне  мислення, бачення  проблем  і  прийняття  рішень, одержання  і  використання  інформації, самостійне  навчання,  планування, розвиток  комунікативних  навичок.

         Це  не  новий  метод, але  в  зв’язку  зі  створенням  парадигми  особистісно  орієнтованої  освіти, метод  проектів  переживає  друге  народження  як  ефективне  доповнення   до  інших  педагогічних  технологій, що  сприяють  становленню  особистості – суб’єкта  діяльності  та  соціальних  стосунків.

         Метод  проектів  цікавий  ще  й  тим,  що  помітно  змінюється  роль  вчителя.  Він  уже  стає  не  стільки  генератором  та  інтегратором  ідей, скільки  стимулятором  пізнавальної  діяльності  школярів.  Головна  проблема  полягає  в  утриманні  мотивації  діяльності  учнів  на  достатньому  рівні.  Учитель  стає  майже  рівним  з  учнями  учасником  роботи  над  проектом.  Власне, у  нього  залишається  лише  функція  організатора (оскільки  він  при  необхідності  створює  робочі  групи)  та  стимулятора  пізнавальної  діяльності  учнів.

Метод  проектів  був  апробований  мною  у  восьмих  та  десятих  класах. Звичайно, завдання, які ставилися  учням  різних  вікових  груп,  суттєво  відрізнялися, і  роль  вчителя  в  творчому  процесі  була  різною.  Більш  вдалим, на  мій  погляд, є  застосування  цього  методу  на  уроках  соціально-економічної  географії  світу, оскільки  учні  десятого  класу  більш  підготовані  до  самостійної  пошуково-дослідницької  діяльності, мають  вищий  загальний  рівень знань, більше  орієнтуються  у  напрямках  пошуку, володіють  навичками  не  лише  самостійної  діяльності, а  й  вмінням  раціонально  розподілити  свої  зусилля  і  час  на  досягнення  мети  у  проектній  діяльності.

         Проектне  навчання  заохочує  і  підсилює  щире  прагнення  до  навчання  з  боку  учнів  тому, що  воно:

     -   особистісно  орієнтоване;

-          використовує  безліч  дидактичних  підходів: незалежні  заняття, спільні  заняття, мозковий  штурм, рольову  гру, проблемне  навчання, дискусію  та  ін.;

-         має  високу  мотивацію, що  означає  зростання  інтересу  і  включення  в  роботу   по  ходу  її  виконання;

-         дозволяє  вчитися  на власному  досвіді  та  досвіді  інших  у  конкретній  справі, а   не  вдавати  навчальну  діяльність.

    Вчитель  ставить  завдання, тим  самим окреслюючи  планові  результати  навчання  і  вихідні  дані.  Все  інше  роблять  учні: намічають  проміжні  завдання, шукають  шляхи  їх  вирішення,  діють, порівнюють  отримані  результати, корегують  діяльність.  Це  дуже  добре, оскільки  кожна  стадія  забирає  визначений  час  і  має  логічно  закінчений  зміст.

     Та  слід  завважити, що  проектне навчання – корисна  альтернатива  класно-урочній  системі, але  воно  аж  ніяк  не  повинно  витісняти її  і  ставати  певною  панацеєю.  Проектне  навчання  варто  використовувати  як  доповнення  до  інших  видів  прямого  чи  непрямого  навчання, як  засіб  прискорення  росту  і  в  особистому  вимірі, і  в  академічному.